Природа наша все літає
У нашу думку все вертає
Стрімка і ніжна як весна
Красива, мила і красна
Як квіти прикрашають долю
І стелить по широкім полю
Мою надію на майбутнє
В мені подорожуючи сутнє
І зупиняє в серці час
Коли не буде її в нас
Не буде чути ніжний дзвін
Прекрасних квітів, а де ж він?
Куди пропав і де задівся?
Чому без сонця ніби зсівся?
І лиш із співом солов’їв
Стає знов ніжним і незмінним
Природа вічна і майбутнє
Вона в нас створює все сутнє
Із попелу, води, покрови
Створила нам свої діброви
18.11.2003 (Яресько Я.М).
