Юн Дон-джу - видатний корейський поет, який став символом опору під час японської окупації Кореї. Його поезія пронизана глибокими почуттями і бажанням виразити свободу, справедливість та гідність.
Юн Дон-джу (Yun Dong-ju) народився 30 грудня 1917 року в місті Кодже, що зараз розташоване в Південній Кореї. Він був одним з видатних корейських поетів, а його життя і творчість стали символом опору та бажання до свободи під час японської окупації Кореї.
У 1938 році, після закінчення середньої школи, Юн Дон-джу поступив до Корейського університету в Сеулі. В університеті він почав вивчати англійську літературу і пробував свої сили в поезії. Тут він також зустрівся з іншими молодими літераторами та поетами, які були зацікавлені в обговоренні літератури та соціальних питань.
Протягом свого навчання Юн Дон-джу активно долучався до літературного життя Сеула. Він публікував свої вірші в літературних журналах та брав участь у поетичних гуртках. Його творчість привертала увагу своєю емоційністю, проникливістю та бажанням висловити свою тугу за свободою та незалежністю.
Однак, в 1943 році, Юн Дон-джу був арештований японськими окупаційними властями під підозрою у злочині проти колоніальної влади. Він був засуджений на 2 роки ув'язнення та відправлений в Канканг, в'язницю для політичних злочинців. Під час перебування в ув'язненні, Юн Дон-джу продовжував писати поезію, виражаючи свої почуття та спогади про рідну землю.
У вересні 1945 року, після кінця Другої світової війни та капітуляції Японії, Юн Дон-джу був звільнений з в'язниці. Однак, його здоров'я було серйозно підірване в результаті жорстких умов ув'язнення, і він помер у віці 27 років 16 лютого 1945 року.
Померлій постаті Юн Дон-джу була присвячена велика увага після його смерті. Його поезія отримала визнання як важлива творча спадщина в боротьбі за свободу та національну гідність. Він став символом опору проти японської окупації і надихав багатьох молодих поколінь поетів та літераторів.
Після смерті Юна Дон-джу його поезія була відновлена та опублікована. Він став одним з найбільш шанованих поетів в Кореї і отримав посмертну славу як один із найвидатніших поетів свого покоління. Його творчість залишається важливим пам'ятником корейської літератури та символом боротьби за свободу й гідність.
У темниці наступають вечірні години,
Я поглядаю на синій небокрай.
За залізними ґратами я бачу
Світло на східному горизонті.
Я мрію про далеку рідну землю,
Про красу гір, рік та села мої.
Серце моє сповнене жалем,
Завтра віддам життя за Корею.
Цей вірш, написаний під час перебування Юн Дон-джу в в'язниці, відображає його тяжкі умови і бажання бачити свободу та незалежність Кореї. Його поезія вразлива та прониклива, звертаючись до глибоких емоцій та почуттів свободи.
В лагіднім ранковому сонці,
На вулиці Мьондонг,
Крізь холодну зиму,
Я іду сам по собі.
Тут усе ще спить,
Тільки вітри сопіють.
У цій тихій долині
Я пишу свої вірші.
Звуки флейти розносяться в ніч,
Красиві пісні лунають,
А мої слова звучать
В душах людей, що їх чують.
Такі були часи
До японської неволі,
Але ми збережемо свою гідність,
Бо ми народ вільний і сильний
Цей вірш Юн Дон-джу виражає його прагнення до свободи і виразність його слова відчувається в кожному рядку. Він став символом опору та бажання корейського народу бути вільним і гідним під час важких часів окупації.
