Прощавай, маленький друже:
кіт рудий чи білий пес…
Ти хотів так вижить! дуже!
в день, коли зірвали ГЕС…
Ти з останніх сил тримався,
у холодній плив воді…
Тільки берег віддалявся,
ти від страху весь тремтів.
А води – все більше й більше.
Вже й плисти нестало сил.
Відчайдушний крик – і тиша.
Трохи волонтер не встиг…
Під нестримною водою,
в каламутній глибині,
серцем ти лишивсь зі мною,
вірний в щасті та біді…
Ти пробач – не врятувала.
Бо човна не підтягла.
Я з тобою помирала.
І під воду теж ішла…
Я твою тримала лапку
до останнього в руці.
Десь на райдузі, малятку,
ми зустрінемось усі…
Я тебе у мокрий носик
поцілую, як завжди.
Кіт рудий чи білий песик,
вже біжу, біжу, зажди…
