Абетку рідну треба вчити.
В ній перша «а». Це знати варт.
Цієї букви в слові «жито»
Нема. Та є у слові «старт».
Бандура – інструмент музичний.
Здивує гра на ній тебе.
Дзвінкий звук родить, фантастичний.
В слові «бандура» – перша «бе».
Вінок із квіток виплітають
Варвари, Віри, Віталіни.
На голови їх одягають,
Вони ж бо – діти України.
Гарбуз – це ягода, не овоч,
Хоч і великим виростає.
А ще гарбуз – це є те слово,
Що букву «ге» у собі має.
Ґава – це ворона сіра.
Пір’ям вкрита її шкіра.
В теплий край не відлітає.
Ґав не ловить, корм шукає.
Дівчатко звуть оце Іванка.
У неї гарна вишиванка,
Червоні чоботи нові
А ще вінок на голові.
Едельвейсом звуть цю квітку.
Розцвітає вона влітку.
Біла й трішки волохата.
Її хата у Карпатах.
Єдність – те, що треба нам усім,
Щоб ніхто не вклав нас на коліна,
Щоби був у силі, у красі
Край, що зветься словом Україна.
Жито в полі женчик жав.
Працелюбністю вражав.
Нині жито жне комбайн.
І нема у цьому тайн.
Зірка в небі, значить ніч,
Скине втому всяк із пліч.
Злата, Зеник і Зорянка
В ліжку спатимуть до ранку.
Ич, яка синичка,
Птичка невеличка!
Має жовті груди.
Подивіться, люди!
Чи сніжок, чи мжичка
Не ховає личка,
Корм собі шукає,
Весело співає.
Індик – це домашня птиця.
Годувать його годиться.
Злиться – шию надуває,
Хвіст складає й розпускає.
Їжачок їсть груші спілі.
В нього голочки на тілі.
Любить яблуко та м'ясо.
Має? Споживає ласо.
Йорж плавці колючі має.
Став і річку полюбляє.
Хоч на зріст такий, як грушка,
Та смачна із нього юшка.
Калина – ягода червона.
Росте у гроні на кущі.
Її узимку з’їсть ворона,
Коли заснуть в землі хрущі.
Лелека – птах не свійський, дикий.
Він чорно-білий і великий.
Навчився людям довіряти.
Гніздо будує біля хати.
Мак є дикий і культурний,
Чималий й мініатюрний.
Є червоний, рожевенький,
Жовтий є, а ще біленький.
Ніжна, щира і рідненька.
Хто вона? Ну, звісно, ненька.
Напоїть і нагодує,
Обійме і поцілує.
Олія є у кожнім домі.
Олегу, Олі, Соні, Ромі
На ній печуть млинці, оладки –
З’їдають, наче шоколадки.
Писанка – таке яйце.
Глянеш – світиться лице.
Візерунками покрита.
В храм її несуть святити.
Рушник матуся вишиває
На щастя-долю доні.
Сяйво душі в узор вкладає
І теплоту долоні.
Соняшники – гарні квіти,
Сонечка рідненькі діти.
Наставляють тіням спини.
Родять людям насінини.
Тризуб – це символ України.
Знай це, Тарасе, Тоню, Тіно.
Зі світла просить ткати долю
І боронити краю волю.
Узвар із сухофруктів – чудо!
Смачний, корисний він, узвар.
Пий його, Улю, Стефо, Людо.
І легко вивчиш весь Буквар.
Файно це, Фросі та Ірини,
Йти до театру на балет,
Дивитися, як балерини
Йдуть феєрично в танець-лет.
Христина – юнка білолиця.
Є в неї хата, красень-сад,
В якому яблуня, як птиця,
Грушки, які тримають ряд.
Цап – це козел, самець із кіз.
У нього довгі роги, хвіст.
Коли біжить, страшний, як лев.
Що любить? Листя із дерев.
Шаблюка, шабля – це козацька зброя.
В ній лезо довге, гостре, для боїв!
Була вона у кожного героя.
Гнав нею він із краю ворогів.
Щедрівку буде дівча співати,
Присутнім в хаті добра бажати
У Щедрий вечір, як за столом
Сім’я збереться чоло в чоло.
Янгола поруч кожен має.
Він ходить тихо, наче кіт.
Яну, Ярка охороняє
І всіх, хто йде з добром у світ.
Відредагувала те, що написала у 2021 році.
ID:
991306
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші для дітей
дата надходження: 14.08.2023 12:57:10
© дата внесення змiн: 14.08.2023 12:57:10
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
