Ми зустрілися пізно,
Та плани свої у життя.
Якось враз, неймовірно,
Змінилося наше буття.
Тихо, неспішно і так обережно,
Щоб не ранити душі свої.
Вчились знову любити, як вперше,
Щоб розправити крила міцні.
Та все розпочати з нового листка,
Який білосніжний він без мазків.
Неначе квітуча пізня весна,
Що цвітом опала до ніг від вітрів.
І ми закружляли у вирі весни,
Та перші мазки на листок нанесли.
Веселка яскрава на небі зійшла,
Дві долі в одну поєднала, звела.
Зустрілися дві одинокі душі,
Щоб вилити ніжність і думи свої.
І в кожного була ще мрія одна,
Що прийде, настане ще наша весна!