Бог
Озирнувся -
Ревіли
Инклюзії...
"Співайте !
Годі
Мучитися !"
Интригуюче
Роззявилася
Яв.
Борис Гмиря (1903-1969) - видатний український оперний та камерний співак. Один із найкращих класичних басів-баритонів у жанрі світового музичного мистецтва.
"Голосом Бориса Гмирі Україна розмовляє з Богом", "Борис Великий" та інші епітети були справді достойними цієї творчої натури.
Артист прийшов до співу у страхітливі тридцяті минулого століття, аби хоч трохи нівелювати своїм унікальним голосом страждання, що сипалися на голови простих людей від "щедрих подарунків" кривавої кремлівської верхівки. Натхнення черпав з народної творчості, із "Кобзаря" Тараса Шевченка, яким захоплювався.
Певно завдяки унікальному таланту співака, що заворожував - гіпнотизував магічним тембром голосових зв'язок, його не арештували з подальшою сумнозвісною долею, хоча ордер на арешт вже був підписаний. Але навіть одіозному тирану - "вождю народів" це виконання припало до "душі"(а хіба вона була ?). І той помилував Бориса Романовича ще й нагородив премією власного авторства.
І було безліч концертів, записів, виступів перед місцевою вдячною публікою, тривалі оплески, овації, виклики "на біс", гастролі до країн соціалістичного табору( в капіталістичний обрій не випускали з міркувань "щоб не залишився там"). Та виконавець і не думав покидати рідні терени, якби важко тут не було. Не нажив ніяких статків-розкошів, а жив суто музикою. Хоча мав чимало проблем із чиновниками, які усіляко намагалися перешкоджати енергійному розвитку феномена. До останніх днів земного життя працював над новими творами. Тихо помер 1 серпня 1969 року у своїй скромно влаштованій квартирі, коли працював над останнім шедевром, який, на жаль, не вдалося заспівати - "Останній промінь згас"
Арії, опери, думи, романси, українські народні пісні, навіть стрілецькі !.. в інтерпретації Бориса Гмирі є не тільки культурним надбанням України, але й світовою музичною спадщиною.