Образ і смутку повне джерело
Залило Рай, де мали ми з тобою
На долю розстеляти полотно
Не на гірку, а на щасливу долю.
Не на таку, як виплакала сліз,
А на таку, що заспіває вітер.
Тепер нема Раю, та бачу скрізь
Зів'ялі від печалі пишні квіти.
І квіти навіть плакали в ту мить,
Коли у Рай залилося те море,
Погас вогонь, та мав іще горіть
А замість нього лише водне поле.
Сховає ніч мій погляд серед зір,
Який на водній гладі спочиває,
До цього дня із давніх- давніх пір
Кохання в тому морі потопає....
