Я до тебе прийду попри осені галас вітрів,
Та чи будеш мене, як колись, на світанні чекати?
Ти уміла кохати як вперше тебе я зустрів
Та крізь призму років здогадатись не можу яка ти…
Я до тебе прийду, коли випаде перша роса
Чи зумієш по скронях мене посивілих впізнати?
Було легко кохати у двадцять, та вяне краса -
Я боюся забула вже як мене лагідно звати…
Все ж до тебе прийду хай несеться у прірву цей світ
По забутих стежках було важко синці оминати
Ще не пізно кохати, скажи мені перша: «Привіт!»
І пробач що не зміг свою долю в тобі розпізнати
