Якби ж мені дістати з неба дар
Очей твоїх пізнати дивну мову,
Тоді би точно відповіді мав
На всі питання що картають душу.
Вони б розповіли чому сумна
Про що жалієш, як бува самотня,
Або які мені зробити чудеса
Щоб ні одна сльозина не пролилась.
Однак наперекір всьому цьому
Твої щасливі очі б проспівали,
Що викликає милу посмішку твою
І що розбурхує в твоїй душі вулкани.
Тож хочеться надіятись на те
Що мені вийде вивчити цю мову,
І зможу розуміти я тебе
Не вживаючи уже ні слова.