Кравчучка котилася передімною неспішно прямуючи засніженою стежкою. Звісно, сам по собі візочок не рухався.
Його тягнула жіночка, яка нагрузила металеве одоробло картоними коробками. Напевно, тягне усе це добро в пункт прийому макулатури, або ж до наступного мусорника, щоб ще докинути пару копійок до прибутку.
Два колесика не то крутилися, не то ковзались по доріжці. Враз візочок зупинився. Жіночка почала бурчати. На жаль, її слова не добавили крутного моменту. Навпаки усе її діло заштопорилося. Враз стало ще гірше. Коробка зверху посунулася і впала на землю обліплену білим снігом, який не витримав міського буття й потемнів з часом.
Я не буду писати тут тих слів, які виговорювала жіночка й передавати її посил адресований політикам і багатіям.
Вони і так не почують її слів.
Скажуть, що не розуміють її.
Зрештою й зовсім не знають чому візочок називається Кравчучкою. І врешті реш, хто його знає, скільки зараз вартує кілограм макулатури?
Книги відніс
На макулатуру,
Кинув під ніс
Два кілограми добра.
Все перетруть,
Зроблять папір,
Прошу повір.
Обмін відбувся -
Маю бабло,
Вийшло купити
Буханку чорного.
Скільки хто дасть
За шмат вірша?
Пофіг культура.
Більше нема...
Книги скінчились,
Шукаю газети,
Журнали,
Листівки
Та свіжу пресу.
Дірка в бюджеті,
Навіть в манжеті.
Виїли миші
Моє ім'я.
