Іду я по місту і так собі гадаю,
Що я не стара ще, все зробити встигаю
Із пам'яттю трішки якісь нелади...
Та то ще немає такої біди!
Не відключила чайник із розетки,
Бо згадала , що випити треба таблетки.
Пішла у кімнату й про нього забула,
Й бігом до роботи, міцно двері замкнула.
Я файно все роблю, перевіряю...
Гадаю , що пам'ять я добру ще маю.
Часом загублю , чи сховаю щось трішки...
Старий мій кричить , каже, то вже не смішки.
Дивуюсь , як в дзеркало гляну я зрання,
Бо там вже не я , а якась стара паня!
Так зморшок багато,синці кругом ока...
А була ж красива , струнка, чорноока!
Розтоптані туфлі ,щоби не душили...
Шнурки шнурувати ні нервів, ні сили!
Окуляри вдягну і дивлюся на себе...
-Моя ж ти , красуне! Прийшла старість до тебе!
Та я не здаюся , бо носять ще ноги!
За старість свою щиро дякую Богу.
Не всі мають щастя зустрітися з нею,
А я ще ступаю своєю землею!
Так гарненько сказали про старість. У Вас скільки ще натхнення і молодецького задору, що Ви ще молодим хвору дасте. Нехай у Вашому житті подовше зберігається такий стан. Щиро дякую, за гарні емоції.
