Прогулянка. 2
Зовнішня частина міста зустріла Роже жвавим рухом та галасливою метушнею вулиць. Височезні напівпрозорі будівлі з пластика, скла та ще якогось дивного матеріалу схожого на слюду або бурштин. Їх стело-подібні та спіралеподібні форми здавалося сягали неба.
На широких вулицях, більше подібних до проспектів. панували парки із зелених насаджень дерев. кущів та барвистих квітів. Між дзижчали багаточисельні комахи.
Над вулицями в кілька ярусів планували безшумні пересувні засоби. Вони були різного розміру і сновигали увсебіч додаючи ідеалістичного вигляду місту. Крізь напівпрозорий низ в них можна було роздивитися заклопотаних землян.
Опинившись прямо серед зеленого буяння прислужник левітатор почав вертітися, інтенсивно збираючи дані. А Роже зависнувши над травою дозволив собі задоволення торкнутися кількома вухощупами їх свіжої краси.
Його супутниця посміхнулася. Дипломатичні зносини розвивалися. Десь згори до їх послуг ковзнуло антигравітаційне авто.
Пролетівши зарослими парками вулиць. Де блукали поодинокі пішоходи, що витоптували сплетіння малопомітних стежок. Автоліт почав здійматися до вищих ярусів вуличного повітряного руху. Під захопливе цвіркотіння приязного вухощупа.
З висоти дахів гігантські будівлі виявилися не таким захмарними. Хоча звідси можна було торкнутися мережива біленьких хмаринок. Величне місто займало майже весь напівзігнутий мис оточений з трьох сторін безкраїм океаном.
Автоліт рухався в інший бік суходолу. Лія періодично відповідала на запитання про природу незнайомих речей для допитливого розуму Роже. Він почувався значно впевненіше подалі від гамірного натовпу метушливих розумних істот.
Через кілька хвилин транспортний засіб залишив межі міста. Внизу розпрострилося царство дикого життя та природи. Бездоганно натуральне життя панувало скрізь: між блакитних річок та озер, у воді, повітрі та на суходолі.
Але так само скрізь був надмірно високий радіаційний фон притаманний пустельним вимерлим планетам. Нейрокібернетичний прислужник продовжував збирати дані складаючи їх у загадковий пазл незрозумілих питань.
Автоліт знизився та почав рухатися зменшивши швидкість вздовж берега широкої річки. Надаючи змогу роздивитися детально краєвиди місцевості. В одному місці Роже жестом вухощупа запропонував пригальмувати.
Це була галявина коло річки на якій розгорталася драма життя. Їх транспорт зависнув біля неї. Троє істот, двоє хижаків та здобич грали в давню гру під назвою полювання.
Поранена істота з потворними рогами намагалася уникнути переслідування. Натомість сірі хижаки на чотирьох лапах пригинаючи іклисті пащі до землі поволі оточували, ухиляючись від хаотичних вибриків ратицями.
Врешті хижак наважився на стрибок і увігнавши свої пазурі у шию жертви доволі швидко перекусив їй горло. Заваливши її на бік вони почали ласувати теплими нутрощами ще живої здобичі.
Вухощуп спостерігав за всіма деталями з непідробною цікавістю, немов у природному парку. Від його допитливого ока не вислизнули мікроскопічні енергетичні розряди в момент, коли пазурі хижаків рвали шкіру їх здобичі.
— А ваша цивілізація має примітивних людей? — раптом запитав Роже.
— Так. Ми можемо негайно відвідати селище первісних людей. Ми маємо осіб усіх історичних діб. — відповіла Лія.
Картина починала вимальовуватися детальніше.
Сергій Мат
продовження буде..