А небо все сипле сніг
На плечі похилі гір.
У ньому цей день застиг,
Втомившись від напівмір.
Втомившись від напівслів,
Що вимовити не встиг,
Цей вечір зими зомлів,
І білим упав до ніг.
І, впавши у напівсон,
В лабетах у заметілі,
Покірно йде світ в полон,
Відмовившись від привілля.
І тільки ватага душ
Осніжені крила гріє...
Причинних їх не поруш!
Над ними Полин зоріє...
Над ними завій катма,
Бо біль їх за гори вищий.
Для когось - іде зима.
Для них - небо кроком ближче.
Мов благовіст сипле сніг,
Ховаючи попіл ночі.
Так, ніби кладе до ніг
Сувої небес пророчі...
