Тобі ще більшого бажається сягати,
Іти, знайти життя земного твердь,
Та, дім лишаючи, ти мав би знати,
Що розлука -
це завжди маленька смерть!
Не хоче душу вітер мандрів відпускати
І далей манить шалена круговерть,
Та, навіть там, ти мусиш пригадати,
Що розлука -
це завжди маленька смерть!
Для тих кого покинув, з ким розстався,
Напів примара ти, летить все шкереберть.
Чому ж, їх полишаючи, не здогадався,
Що розлука -
це завжди маленька смерть!
Візьми, візьми ж їх із собою, у свої світи,
І дружно проженіть тугу розстання геть,
Бо разом - це щастя мати і світам цвісти,
А розлука -
це завжди маленька смерть!
