Життя — як річка,
Течією, думки та спогади несе,
Вона біжить, а я за нею,
Напевно, з краєм нас зведе.
Вона стрімка, як вітер, буря,
А чиста, наче як роса,
І знов тополя, знов діброва,
І стежка довга в небеса.
Я бачу арфу, пісня ллється,
Повільно й тихо, наче кров,
Що скуте серце, знов заб’ється,
І я відчую ту любов.
Вона піднітить мене вище,
За рай, за небо, та й за світ,
Вона обіймами затисне,
І зробить тихим наш політ.
Багато слів можна сказати,
Відкрити двері до життя,
Але не можна відірвати
Та вичерпати все буття.
Бо ті сакральні таємниці,
Які сховали в заповіт,
Не стерти зі сторінок праці,
Яка залишить темний слід:
На спогадах та на навчаннях,
На сподіваннях та зітханнях,
Життя — це є прекрасний цвіт,
В садку душі, розтопить лід.
ID:
1022434
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 17.09.2024 20:42:57
© дата внесення змiн: 17.09.2024 20:44:19
автор: Луріна
Вкажіть причину вашої скарги
|
