Пишу Україно тобі я листа,
Яка ти красива , напрочуд проста.
Які в тебе щедрі, родючі поля,
Яка в тебе доля, зовсім не легка.
Пишу тобі люба як матері син,
Золоті в тебе руки на те сотні причин.
Золоте в тебе серце і добра душа,
Така в цілім світі лише ти одна.
Сила твоя у родючих полях,
Надрах багатих і роботящих руках.
У відважності твоїх дочок, синів,
Мудрості вищих державних мужів.
Краса у зелених лісах, високих горах,
Синіх морях, та безкрайніх степах.
У душевності твоїх народних пісень,
Квітучих садках з груш, яблунь, вишень.
Державний твій символ тризуб і стяг,
Синьо жовтий, як небо у спілих ланах.
Код нації твій і величних звитяг,
Бісером вишитий на твоїх рушниках.
До землі я вклоняюсь люба тобі,
І ношу із собою грудку твоєї землі.
Вже лелеки відлетіли в теплії краї,
А найкращі сини й дочки вічно молоді.
Бо злягли за волю твою у важких боях,
Не порушивши ні клятву, ні штабний наказ.
В нашій пам'яті вони вічно всі живі,
А їх душі в полях битви - маки багряні.
Ще народить Україна дочок і синів,
Наш народ щоб буйним цвітом іще довго цвів.
Щоб святую нашу землю ніхто не топтав,
І під мирним, чистим небом ранок наставав.
Щоб лани тай колосились, годували світ,
І в Карпатах було чутно голос від трембіт.
Щоб лунала наша пісня ген аж через край,
Та настав в нас в Україні самий справжній рай!
