/рондель/
Не в тій народилась я, мабуть, епосі,
Все тягне крізь час романтичну мене.
Туди, де існує галантність манер,
У велич палаців, а не хмарочосів.
Як франт – капелюх примостився на косах,
Шнурована я в щось занадто тісне.
Не в тій народилася, мабуть, епосі,
Все тягне крізь час романтичну мене.
Століття пройшло – та на вулиці осінь,
І золото листя летить запашне.
В уяві – підозра бурхлива майне:
Тут лицарі в моді, дуелі ще досі!
Не в тій народилась я, мабуть, епосі…
