Жовтий лист шурхотить під ногами,
Вітер жменями кидає золото вниз.
Руда білка сидить між гілками
Вже безлистої крони, тримає горіх.
Поруч дятел стукоче завзято,
Під корою шукає маленьких жучків.
Споглядають на велич строкату,
Що природа малює під вітру порив.
Кольорові розкидані гами
Манять погляд собою у іскрах з очей.
Мухомори в прим’ятих панамах
Під рябими кущами знайшли привілей.
Доцвітає в траві, що пожухла,
Ніжний верес в бордовій красі.
І калина в діброві принишкла,
Ґрона красні прив’яли за ніч на дощі.
Так же в’януть й людські всі стосунки,
Як гординя бере людську душу в кільце.
В серці осінь майструє лаштунки,
Де, здавалось, підтримка та дружнє плече.
30.10.24
світлина: Валентина Ланевич