* * *
Не хорони мене, тривож,
я ще існую, ще жива,
і я кохаю як кохала.
Свої бажання не стринож,
їм волю іноді давай
і так, щоб спрага не втихала.
Ти палиш по мені свічу?
Чи по коханню? І чому?
Любов у спорах присмиріла.
І ти мовчиш, і я мовчу.
Чи ж не у тому наш тріумф –
вона два роки душі гріла.
Тож відійди від суєти,
хай нам в серця тепло струмить,
відчуєш вогнище домашнє.
В коханні двоє: Я і ТИ,
й безцінна кожна наша мить
в благословенних днях вчорашніх.
Ти не спрямовуй ввись орлят,
я безпорадна на протест,
там в'ються голуб і голубка.
Сам знаєш, як горить земля,
який важкий прийшовся квест,
де проживає Незабудка.
