Пес довгих піжмурок грайливий,
Він навіть кращий ніж здається,
Коли ще ти в дитинство грався
І Сонця промінь був дражливий.
Сумний початок , попіл ближче,
Коріння попелу на скронях,
Між сфер ментальних народилось
Та не затрималось в долонях…
Переповзем поля з гороху!?
Зберем бадилля жмут для втіхи! -
У світ не вернеться бароко.
Вже й горобців не вабить стріха!
Палають пристрастю прокльони,
Тремтять та сяють сонним часом
Щосили дмуть у цифру вісім
У вічність що відгонить гасом…