Осінь вбирається в сукню зі шлейфом,
Дим літніх згарищ вдягає на плечі.
Очі, холодні й темніші за вечір,
Дивляться тихо з-під кру́жала фетру.
Пальці тонкі і тендітні зап’ястя
Сховані в замшу рудих рукавичок.
В теплих кишенях чимало дрібничок
Й гілка фізаліса – мабуть на щастя.
Трохи прозорих мережив створила
З шовкових вовн павутинного срібла.
Мабуть перлин ще додати?
Не встигла –
Вранці за вітром воно відлетіло.
Тиха хода, шурхіт мертвого листя.
Краплі бурштину упали росою...
Барви вогню прибере за собою,
Лиш горобинне залишить намисто.