Вони стояли на смерть, в оточенні були...
Ставало їх все менше, та бились, як могли...
Командував тим взводом молодший лейтенант...
Та лізло кодло орків на сильних тих хлоп'ят...
Обмотаний до горла ідеями чучхе,
Веде щурів в атаку полковник пак чжон хе.
Повзуть свинособаки, волаючи:"Акбар!"
І навкруги палає, не видно, навіть, хмар...
Уже і сил немає, закінчився БК,
Тече на клятих орків кривавая ріка...
Лишилось всього троє завзятих козаків,
В них - сила велетенська із давніх тих віків...
Та раптом - грім із неба, і блискавки з небес,
І вже нема нічого - горить загарбник-пес...
Летять, летять снаряди з українських гармат,
Їх викликав на себе славетний наш солдат...
Зненацька все скінчилось, і тиша навкруги,
Валяються навколо убиті вороги...
А він стоїть у полі, весь чорний, як земля...
"Я ніц не розумію... Невже живий ще я???"
Ребрик С. В.
