Кружляв осінній лист, не поспішає,
Летів він до землі в повітрі, ще живий,
Чи думав він,гадав, що там чекає,
Чи пекло,а чи рай. Який то світ новий.
Як любо часом нам спостерігати,
Як в повітрі кружить листопад,
А чим живе той лист того не знати,
Чи з біллю відпускає його сад.
А в нашому саду зірки падають
Згорають, щоб продовжити життя
Для тих хто мовчки все спостерегає,
Для тих у кого душі не болять.
А наші зірочки летять на небо
Такі безгрішні,чисті і святі,
Всім їм вклонятись до землі нам треба,
Вони були ГЕРОЯМИ в житті.
Летять листки тримаючись за небо
Помітно оку сад опустошів.
Тепер весни нам дочекатись треба,
Щоб лист новий в саду зазеленів.
Та зірочок назад не повернути
Вони на вічно в небо піднялись.
Болить душа,її не обманути,
А суму придає їй падолист.
