А.Б. присвячується
Ти полонив світ моїх снів,
Про тебе я одного мрію...
Ти, може, цього не хотів...
Та закохав в себе, Андрію...
Чаруєш поглядом одним,
Я промовчу вже про усмішку!
Та ти зникаєш, наче дим...
Я прокидаюсь – пусте ліжко...
Тебе я бачу лиш у сні,
Й чекаю цю ясну годину...
Та наяву б тебе мені
Побачить хоч на мить єдину...
А може, й не кохаю я...
Може, це темні твої чари...
Я навіть прагну забуття,
Хай зникнуть всі нічні примари...
Я хочу зрозуміть одне:
Тебе люблю чи все ж я марю?
Хай вітер правди знов війне
І розжене брехливі хмари...
Мій темний лорд! Зглянься, молю!
Залиш мої думки назавжди!
Ніби тебе і не люблю...
Та ти ще в серці моїм спраглім...
Залиш, не муч, щезни з життя...
Так буде легше, точно знаю...
Забуть назавжди хочу я...
Ти поможи мені, благаю...
13.11.08, 00:05
