Любов-це вічна музика дощу,
це цілий світ в Твоєму тільки світі.
Коли у слід комусь не йду,лечу,
Немов метелик в полі серед квітів.
Коли пянять слова й немає слів.
У грудях ангел крилами тріпоче.
Любов -сліпа і робить з нас рабів,
але в рабів такі щасливі очі...
Любов-це вічна музика сердець...
Їх передзвін,їх трепіт,і зізнання.
Це йти в тумані лугом - навпростець...
Де кожний крок ,як подих твій останній.
Ц е йти і знати,вірити-дійдеш...
І очі в очі-так не страшно жити.
Так хочеться воскреснути і все ж
В одних долонях цілий світ втопити.
Любов-троянда,ніжна і зваблива.
Це поцілунку ніжний оксамит.
Коли в душі,нарешті змовкне злива.
І серце відпочине від корид.
Коли усе так раптом стане просто.
І Ти збагнеш,що в світі не один.
Любов-то мудрість і вершина росту,
Її не знайдеш в відблиску вітрин...
Любов,то щось,для кожного своє...
Відкриє серце білосніжні двері.
Вона не просить-тільки віддає...
Словами не змалюєш на папері...
