Щасливу мить навчись ти відчувати,
Навчись любити, мріяти, кохати,
Шукати радість у пітьмі доріг,
І бачити тепло де холод й сніг.
Солодкою здається хай гірка печаль,
Розбавимо її ми мимоволі,
А серце хай полине в даль,
Щоб віднайти там кращої нам долі.
Щасливий той, хто щастя вміє відчувати
Лиш погляд кинувши у небеса,
Його не треба у глибинах десь шукати,
Бо в повсякденні теж своя краса.
І доторкнувшись поглядом в нікуди,
Повіриш- можна чудо віднайти,
Нехай це щось привичним буде,
Адже ж прекрасне твориш з нього ти.
Як сам для себе щастя намалюєш,
Таким воно для тебе завжди буде,
Тим самим душу й розум нагодуєш,
Повіриш ти- і зрозуміють люди.
Лише гармонію в собі ти віднайди,
Бо лиш в душі блаженства нам шукати,
Знайшовши шлях цей зрозумієш ти,
Що щастя можна завжди відчувати.
А інші всі, ну що ж, щасти і Вам
Учіться, бо навчитись дуже просто,
І бережіть Ви щастя навіть грам,
Бо прийде час і скажуть всі одноголосно: «Ми щастя знайде́мо.... Щастя Едему...»
