Узор вручну, широка планка,
легенький запах ковили,
моя сорочка вишиванка,
вся ніби сплетена з трави.
Дніпра потоки, степ, простори,
по лівій, правій стороні.
Червоно - чорні всі узори,
мережив ряд на полотні.
Традицій пласт, легенди роду,
духовний символ, оберіг,
калини кущ, дівочу вроду,
на полотні все хтось зберіг.
Прості орнаменти, народні,
тягучі як пісні степів.
Все актуально і сьогодні,
хоча й прийшли з далеких днів.
.
Олексій Тичко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!
02.06.2009 - 19:20
Чудовий вірш!
Олексій Тичко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А на мене якось потихеньку напливає ....Все більше стаю розуміти цінність всього народного , розуміючи що то вічне , а це все сучасне то швидкоплинне.Ну краще пізно чим ніколи(Це я про себе)
26.05.2009 - 20:30
Олексій Тичко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!
28.04.2009 - 22:10
Олексій Тичко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00