Страшних морозів не боюся,
Бо знаю, є у мене ти!
До тебе ніжно пригорнуся
Й зігрітись зможу,
Розцвісти
Я проліском малим весняним,
Блакиттю неба, що палає,
У люту ніч, таким духмяним, -
І щастя більшого немає!
Шалений вітер - то думки,
Їх диво наші душі чують
Не стримались віршів рядки
Та крізь поля у світ мандрують!
А на шляху високий тин
Печалі, сумнівів, розлуки, -
Життя мій вітряковий млин,
Що розтирає серця муки
З краплинок долі у зерні,
Вже біла-біла,
Як та крижма...
В руках кохання, мов у сні,
Вона, як паляниця свіжа,
Що своїм подихом смачним
Несамовитим і пахнючим
Злетіла вітерцем легким
У вирій знову, тай ріднючим
Поривом наші вкрила душі,
Десь промайнула над ставками,
І сумнівів тяжкії ноші
Розвіяла, що поміж нами!
Я вперто буду далі йти
З тобою разом, моя люба,
Щоб пролісок життя знайти
В коханні щирім!
Не забуду
Я нашу першу зустріч,
Ті неймовірні почуття,
Що пташками злетіли в ніч
І випали дощем життя!
В свої мозолисті долоні
Краплинки долі я візьму,
Хоч сивина вкриває скроні,
Тебе я ніжно обійму,
Як вперше...
Чуєш? Б'ється!
Так сильно, ніби відчуває,
Твій подих і у вірші ллється, -
З очей моїх сльозу зриває,
На зовні вистрибнути хоче,
Немов нема йому життя...
А доля вітром знов регоче, -
Бажає бачить каяття!
За що?.. Моє кохання?
Воно сильніше, не свисти,
Бо знає, що таке страждання,
І як з ним можна поруч йти!
Страшних морозів не боюся,
Я вірю, є у мене ти!
Щоб міг я ніжно пригорнутись
Й в коханні разом розцвісти!
Оценка поэта: 5 Дуже гарно, щиро і чуттєво. (крижа?? "неистово" - несамовито)
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за комент!
Крижа? - біле полотнище,
Неістово? - так, трохи нелітературне, але ж у розмовній зустрічається, зміст зрозумілий...
на Ваше прохання - замінив.
Дякую, з пов., Серж
Дуже гарно, щиро і чуттєво. (крижа?? "неистово" - несамовито) 
- квіти твоїй коханій, а тобі 
