Якби ж ти бачив мене, батьку!
Свою доньку у розквіті думок.
То пригорнув мене б до себе,
І не марнила б я тоді оцей листок.
Як варто мені тобі сказати,
Що наболіло за дванадцять літ...
Без тебе ж тату, милий мій хороший,
Неясним є мені цей світ.
Я знаю, ти б хотів подарувати
Своїй сім"ї всі д́ари неземні.
Та мушу Бога я тепер благати
Щоб спокій дав твоїй душі.
Якби ти бачив мої сльози...
О ні! Не бачив би ти їх.
Бо серце в батьківській любові
Палахкотіло й не давало б литись їм.
Нічого не повернем ми - то доля.
І будем жити та як є.
І буду в Бога я молити,
Щоб ми побачилися ще.
24.10.08