Змивати кров’ю почуття вини…
ТИ недосконалий, щоб жити.
Різати вени вздовж рукава.
Забутись. Життя замінити на кайф.
Згорнути всі мрії. Вікна закрити. Отримати в замін химерну волю.
Примару на світ відпустити, самій же злетіти з дахів…
Щодня без кінця помирати.
Кохати темряву-вона пуста.
Кайфувати від болю-означає жити.
Обрубок душі зачинити за грати.
Знову примару відпустити у світ.
Не чекати. Головне не забути покурити траву.
Піти у магазин-купити щастя.
Закінчилася трава.
Примара повернулася. Вигнати її і більше не пустити.
Боляче… Боляче… Боляче…Я ще жива?
Порізала палець. Тече кров. Тепла. Я жива.
Заплуталась у терні. Роздерла плаття, яке зазвичай висіло на бильці стільчика. Ти так любив.
Розбилося… Тепер розбиваю я.
Сходила у крамницю-купила щастя.
У мене є трава. Палю. Гииииииии.
Дах багатоповерхівки. Я літаю. Ти поряд. Світ на колінах.
Зовсім випадково порізала долоні мечем.
Лікарня. Кров якась не така.
Вдома. Малюю нігті в чорний колір.
Ти в моїх очах занадто низько впав. Не існуєш.
Багатоповерхівка. Балкон. Кальян з полуничним смаком. Дивно. Мені приємно. Хтось поряд…
Купую нове чорне плаття з офігенним декольте.
Ти поряд. Мені байдуже.
Кальян з ароматом персиків.
Щастя. Його не потрібно більше купувати.
Балкон-весь світ. Інший вимір. Я хочу лише туди.
Декольте заполонило його душу. Вона тепер лише моя.
Примара за дверима засумувала. Стукає. Хоче повернутись.
Не пущу. Байдуже…
Боляче… Боляче… Боляче… Слабкість.
Байдуже…
Коли ти йтимеш з мого життя забери мене з собою.
