Земля здригнулась навесні,
І враз розквітли квіти.
Це народився наш Тарас,
щоб словом люд збудити.
У злиднях й скруті виріс він,
пани, ламали крила.
Але він знов і знову жив,
була у нього сила.
Вогненне слово не спинив ніхто.
Ні мури, ані чорні грати.
Воно летіло на Вкраїну,
сваволю щоб здолати.
Мов грім пронісся його клич,
над рідним нашим краєм.
Тарас помер та його слово,
через віки лунає.
У Каневі , понад Дніпром
Стоїть його могила.
Кобзар помер...замовкло все
і голови схилило.
Як помру то поховайте мене як Тараса
Понад річкою в степу там така краса
І щоб стояв над могилою старий дуб великий
Щоби чутно було мені листя шепіт тихий
Хрест поставте на могилі з дерева з тополі
Після смерті так багато буде в мене волі...
і ще здається 1-2 писав.
МАША БЕСТ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хто про нього не писав...дякую! У тебе теж гарно вийшло!
Оценка поэта: 5 Україно моя, ти з колін піднялась,
І земля зацвіла первоцвітом весняним.
І тепер не чорніє на небі імла,
Світить сонце свободи сьогодні над нами.
Зеленіють лани, квітнуть знову сади
І повсюди краса, наче райдуга світить.
Україну як матір у серці знайди,
Бо дорожче її не знайти в цьому світі…
Вірш сподобався
МАША БЕСТ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за оцінку. Мені Ваш вірш також дуже сподобався1