Кілометри стрічок у оселі,
Більше сотні старих фільмокопій,
Що спаковані в «банки консервні»* -
Їх в архіви відправила доля.
Тільки надписи шрифтом New Roman
Мовчазніють про зміст їх і значення.
Справа плівка – це лідер по зборах,
В неї грошей до біса потрачено...
...І реклама, і іміджетворення,
Але вийшла з прокату освистана.
А по центру – ціла трилогія...
В ній герої чужі, чужа істина.
Є «бюджетна» на верхній полиці.
Там вся гордість її режисера,
Він душі туди вилив криницю,
Все шукав своєрідну манеру.
Під ногами обрізки-непотріб:
І любовна обірвана сцена,
Спецефекти, високі промови,
Що нікому тепер і не треба.
Як кіно, і життя наше плине:
Щось забулось, а щось було марним.
Свої долі ми бачили в фільмах...
Все було вже колись – фрагментарно.
* «консервні банки» - професійне, так називають круглі металеві упаковки для кіноплівки.
Зі збірки "Весна-поетеса"