Тобі смішно, коли бачиш це?
Бездоганні заплакані очі в пітьмі...
Знов здається, що ти вже дорослий,
коли хочеш зізнатись мені?
Та не треба мені вже нічого.
Лиш мотузку на шию тугіше
щоб вдихнути повітря в останнє,
посміхнутися, щиро, мов діти.
Ти радій, адже зустріч остання.
І цілунок останній, радієш?
Чуєш подих останній вночі?...
Знаю, знову ти не зрозумієш.
Та навіщо радіти в сльозах?
Розуміти, що зміни - далеко.
А, можливо, є рай в небесах?
І чому на планеті скрізь пекло?
Ти поглянь навкруги - порожнеча.
Лиш пітьма десь ховає спасіння.
Тож до зустрічі на небесах...
Я уже полетіла...
