Цвітуть ромашки в полі дикі,
Такі собі зовсім прості,
На них вітрець тихенько диха,
Вони такі ще молоді.
А я, така ще зовсім юна.
А вже життя пережила.
Коли мені ти ніс ромашки,
Така щаслива я була…
Той день ніколи не забути,
Та ніч ясна і золота,
Та ти покинув, ось як тільки,
Інша тебе вже обняла.
Любов... жорстоко поступила,
Я страшно все пережила,
Тоді прийняла твої квіти,
Пізніше з ними "вмерла" я.
Пробач, прости, я не хотіла,
Тебе жадала і любила,
Та вбив ти всі мої надії.
Закинув в безвість мої мрії!
28.05.2010р.
Я вспомнила все подаренные мне ромашки и всю боль, которую доставил человек, который их дарил... Очень чувственно и близко мне лично. Желаю Вам удачи! И пусть эти изумительные цветы не ассоциируются с болью!icon_flower
Аліска відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
гарний вірш, і доречний, на мою думку, символізм ромашок - це ніби щоть легке, чисте,справжнє та щире - як перше кохання. але, на жаль чи на щастя, воно не завжди вічне...
Аліска відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі!
