Наснився мені давній спомин, ніби сон… (спогади про дитинство в селі)
Наснився мені давній спомин, ніби сон...
Близький, знайомий, в часі вже далекий:
Дідусь, бабуся, тітка, вуйко йшли селом,
Здоровий їхній вигляд, не старенький.
В них не було печалі, смутку, не слабі,
Із радістю вони нас зустрічали.
Були турботи їхні наче незначні,
Лише їм в радість, мило їх втішали.
Тоді на вбору сіно з поля привезли
З пахучих трав, в нім коників цвірчання.
Ми разом дружньо закотили рукави –
В стодолу спритне почалось складання.
Дитячої там радості було сповна,
На сіновалі шуму, забавляння.
Копичку сіна переніс – мала гора,
Стрибнув на неї – пружні коливання.
Пізніше майстрували з дідусем паркан,
З біленьких дощок збили ми завзято.
Подвір’я блиском гарним засіяло там,
На вулицю прийшло неначе свято.
Допомагав я бабці винести будяк
Із борозди колючий, зелененький,
Щоби зростали морква, редька та буряк,
Щоби врожай вродив гарненький.
Корова з пасовища ввечері прийшла,
Почули протяжне, гучне звучання.
Забавно в неї витягнулась голова,
Щоби погладили її благання.
А на вечерю суп ми їли запашний
З зелених свіжих овочів з городу.
Старалась бабця, був несказанно смачний,
Просила потім лиш подати воду.
За гору красне сонце заходило,
Смеркало і виднілись вогники з вікон,
Стих вітер, що колись дув полохливо.
Наснився мені давній спомин, ніби сон…
20.09.2010р.
