Вдивляючись у очі незнайомок,
Шукаю притулку хоч на мить
Та бачу лиш самотність їхню і свою,
Та бачу лише біль, який застиг у погляді
І в кожного різний – свій біль.
Біль самотності, біль недуги, біль радості, біль переживання…
Я шукаю притулку, я шукаю знайомий погляд.
Я хочу зігрітися серцем
Я хочу танути тілом
Я хочу возвиситись душею
У вирі вищих почуттів.
Та скільки ще прожити життів,
Щоб зглянулися, полюбили
Свій біль і тугу залишили
Для шукачів притулку, порятунку;
Фортуна їхня усміхнеться хай дарунку.
Вони так як і я, не спалюють своє життя,
А у обіймах незнайомок у поглядах глибоких і болючих,
Знаходять дім, притулок, землю миру.
І замість болю хай буде вогонь достатку,
І замість поспіху, ритмічні дії,
Хай не тривожить мене світ, бо добре – чорт мене бери.
Вдивляючись у очі незнайомок
Шукаючи притулку хоч на мить
Бачу як життя горить…
Хто ми полум’я чи свічка?
Чи той сірник – одного використання?
Тамую біль притулком подібних
Та не зустрів я оченят тих рідних.
Біль від самотності це біль без краю
Я зустрічаю його в поглядах незнайомих
Та чи знають вони, що я також самотній…
2010
