Десь душа чи у сні, чи в полоні
Перекреслена літнім дощем
Наче зародок в марі лоні,
Не жива і не мертва іще.
Вона чує, все бачить і знає,
Та навіщо це їй...Плине час,
Який нитку оту розриває,
Що поєднує трішечки нас.
Перепони у косу плітуться,
Закриваються очі частіш,
Друзі більше знайомими звуться,
Вже збіднів на епітети вірш.
Мало слів, мало дій, мало вражень –
Тільки біг, дріботіння, стрибки,
Каталог непотрібних зображень,
Непотрібних людей сторінки.
Чути вітер в свідомості, грози,
Видно хмари в очах, снігопад,
Почуття вже скували морози
І у віри давно листопад.
Перетворено все, перешите,
Переписане з дисків на диски,
Те, про що не сказати відкрито,
Чим набряклі стискаються міски.
Чую шелест, чи скрежет, чи стуки...
Що це? Де це? Відкіль? І чому? –
Моє серце бере напоруки
Всю мене... Я потрібна йому.
3.11.2010 Мезенцева Є.
