Ти знаєш скільки нам ще разом
розсікати руками небес.
А знаєш скільки літати
у хмарах любові й чудес.
Нам вдвох упиватися тишою вітру,
ганяти метеликів подихом дум,
а також удвох розбавляти палітру
на березі моря, малюючи шум.
Улітку дрімати у травах високих,
весною зірвати підсніжник на двох,
Ну осінь, хіба ще щось треба казати:
даруєм букети, де кращий листок.
Ми можем дощик пити досхочу,
збирати намисто краплин в павутинні.
Пізніше, топити сніжинки в плачу,
що літо закінчилось і завтра не прийде.
Ще буде зима, така м`яко-холодна.
Ми ловитимемо вогнедишну іскру.
В ній кохання нашого не зав`януть троянди,
не дамо їм померти серед білого сну.
І мені приємно з Вами спілкуватися. Це якось неможливо пояснити. Доречі, Ваші картини - НАДЗВИЧАЙНІ!!!Але це окрема тема для розмови...Тут ми розмовляємо про вірші.
I.n.g.a. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну тоді, давай на ТИ?) Велетенське спасибі за картини Такі слова радують душу.
Велетенське спасибі за картини 
Такі слова радують душу.
Уррра!!! Дякую...
