Люблю твій щонайменший крок,
твій погляд, подих, жест і рух,
твій глос, що дає урок
і дотик твоїх ніжних рук.
Люблю твою сумну печаль,
твоє нездійснене бажання,
коли твоя тонка вуаль
журбу ховає і зітхання,
коли смієшся й плачеш Ти,
життю радієш, дорікаєш,
будуєш дамби і мости,
коли Ти спокою не маєш!
Бо Ти радієш,як дитя,
довкола тебе світ сміється,
буяє квітами життя,
рясним дощем шампанське лл"ється!
Я побіжу за небокрай
і крикну голосно до неба:
"О, милий Боже, не сховай
її ніколи Ти від мене!"
Я розжену її печаль,
здійсню нездійснене бажання,
зніму її тонку вуаль
і зроблю легшим те зітхання!
22.09.08
Ваші вірші сповнені Любові і від цього робиться на душі так тепло. Чудово, якщо ранки добрі і теплі - це заряджає на цілий день. Будьте завжди сонячним. Натхнення Вам!
Ранок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую,ОлесяV! Тепла нам інколи бракує,без нього важко у житті,коли такі існують люди(як Ви),любі незгоди не страшні
а ще коли відповідаєте на коментарі, тисніть на "клаптик паперу" в рядку самого коментаря справа у верху
Неймовірно чуттєвий вірш 
