Життя боюсь, боюся смерті,
І ворога, що хоче стерти
Навіки із землі мене…
Так от чому життя сумне!
Та твердо я стояти мушу
І зберегти розбиту душу,
Втішати змучені серця…
Й пройти дорогу до кінця.
І після себе слід лишити,
Щоби і вмерши, знову жити.
Тому я жити не боюсь,
Тому зі смертю обіймусь.
Пане Богуславе, у вас духовна освіта, а ви якось ще не прийшли до розуміння смерті. Чому? Християнство - релігія радості. Ваші рядочки мають вести читачів до Царства Небесного, Христовою дорогою спасіння. Запрошуйте Духа Святого у часі творення. З Богом!
Я сначала, увидев название, подумал было, что довольно странно набожному человеку бояться жизни, коль скоро вера и смерти не боится. Но, дочитав до конца, всё же обрадовался, что автор поставил жизнеутверждающую точку. Спасибо Вам.
Богуслав відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00