Скажіть мені чим пахне сонце?
Чим пахне небо?
Чим пахне вітер в цьому році?
Мені так треба...
Я хочу знати запахи роси.
Чим пахне доля?
Як нам відчути запахи краси?
Яким є запах болю?
Усе, упевнена, чи пахне, чи смердить.
Це точно знаю.
Коли душа до стогону болить,
Запах хмільної зграї.
Та зграя вітром і дощами
Цю душу заливає.
Своїми дикими, як плющ, вустами
Поцілунками вкриває.
Тепер скажіть як пахне тиша?
Скажіть. Так хочу знати.
Від знань раптово стане веселіше.
Не буде, що і приховати.
Можливо, тиша, ніби мед у бочці?
Можливо, ніби м’ята?
Може, як немовляточко в сорочці,
Що дуже хоче спати?
Напевно, кожному вона свої
Дарує аромати.
У ній рецептори усі мої
Бажають спокій знати.
А от скажіть. Таке іще питання.
Найгололовніше, мабуть.
Який же аромат кохання?
Зітріть мою журбу.
Який же запах в нього має бути?
Напевно, це прекрасно.
Так хочеться й мені його відчути,
Вловити запах ясно.
Задумаймось над цим і може бути,
Що всі людські чуття,
Дадуть людині справді осягнути
Як пахне ніжність і життя.
Як пахне дощ, роса, кохання...
Чим пахне жах і відчай.
Так, у серці різні почування.
Про це вже досвід свідчить.
Та хай для всіх частіше пахне м’ята
І мед, і щирість, і любов.
Хто хоче, той повинен, може знати,
Що розганяє кров.
Ми будем чути лише аромати,
А сморід – геть від нас!
Ми будем лагідно вдихати
Потік, в якому лине час.
