той хто не був, не знає,- а як то жить на чужині?
без жінки, без дитини, без батьків, рідні
без друзів, що в тісне кільце роками формувались
а ти поїхав сам, і всі вони далеко десь зостались
щоб грошей зароблять не заважали
щоб ти копійці ціну знав, щоб м’язи працювали
якщо твій мозок працювати не хотів на Батьківщині
нехай тепер ця лінь із потом витікає з тебе
і біжить по спині до того місця де талан ти свій сховав
лиш народитись дав, і глибоко запхав
щоб в душу він тобі не встиг запасти, бо так батьки навчили
що брехать - то зле, і ти не вмієш красти
тому не станеш можновладним депутатом
для того особливий хист (зв’язки і гроші) треба мати
ти ж за роботу вдома стільки получав
що може й правильно зробив, що глибоко запхав.
і так, і ні... але листи писати, то дуже тяжко.
важко передати, як ти сумуєш без своєї мови
тому і не жалієш грошей на розмови
щоб подзвонити рідним, і дружині
і наче легкий вітерець тебе підхоплює
але тоді, по спині, гадюкою, вірьовкою жорсткою
до горла підповзаі сум.
і душить, з силою такою
що з чоловіка може видушить сльозу
і гне тебе, як лютий буревій лозу... але не зломить
бо в тобі є криця - любов
глибока й чиста, як криниця
як небо України навесні
і ти щасливий... бо сьогодні знов
синочка будеш пестити і цілувати...
та лише у сні
