Мости розведені і пройдені шляхи...
Тремтить душа ,немов листок на вітрі...
Ти був сонцем в моєму житті...
Ти потрібен мені як повітря...
І сльоза на щоці затремтить,
ти не знімеш її поцілунком...
Бо на вічність,а вже не на мить
ти для неї будеш подарунком...
Я благаю тебе відпусти,
те що ми називали коханням...
Ми не пройдемо вже ті мости,
що розведені на світанні...
Я навчуся мріяти без тебе,
настане тиша в моєму житті...
Я вірю,що всміхнеться небо
тим ,яким зустрілися не ті...
