Співає пісню крило птаха.
Так ніжно й різко водночас.
Про те, що є,
Про те, що буде в нас.
Він не прощається з весною,
З її нестримністю в розвої,
З її духмяною душою,
З її солодким паром повноти життя.
Він тягне струни неба, що на сонці,
Голками падають додолу,
І губляться у травах-килимах, у серці.
У твоєму.
І моєму.
В половинах, більших за ціліші.
Різка і ніжна пісня крил на неба дні
Вирує, б’ється нотою, кипить і в’ється
Над мріями моїми, там де ти
Прекрасний Велет на Моїй Землі.
Мені дуже подобається цей вірш. Такі гарні слова, незвичайні порівняння викликають спогади про спекотний літній день і бажання полетіти разом із птахом. Цікавий ритм. Відхилення кожно четвертого рядка від прийнятої довжини створює такий самий ефект як і синкопи в музиці, тобто мій улюблений "брейк-біт"
Sundreen відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Цікаві асоціації з брейк-бітом, я навіть не подумала про це
