"криками в вакууме ты не добьешься ничего.
выбьешься из сил. потеряешь голос внутри.
исчезнешь из-за комплекса Невидимки..."
( команданте Че )
------------------------------------------------------------
... і я виливаюсь за межі пляшки з отрутою,
плутаю тіні з словами і тишею лаюся.
в паузі між обіцянками знову у дзеркало-
тіло скляне проклинає...
не стЕрпіло.
Сила безсилля штовхає під ноги традиції,
лиця геть зморщені скиглять на вухо у траурі.
Чорним ганчір'ям, відбитками бруду на аурі, -
ти не заснеш...
скільки життів вже не спиться нам?
Зникнути легко, у стіни вбиватись картиною,
тільки людиною з скла трохи дивно й прозоро.
щоб від ігнору на тілі рубці наче тріщини,
знищено голос, а ми все про себе говорим.
я розбиваюся пляшкою, мертві озера...-
плями всмоктає й пробачить дірява підлога.
ви не почули... кривава деталь інтер'єру,
ви б попередили...я б збереглась для НІКОГО.
Ну, метелики, конечно) Но строка "ти не заснеш...
скільки життів вже не спиться нам?" хороша. И финал удался. Только ирония такого заключения знаешь в чем? Финал ЧЕГО удался? Обрывки фраз, клочки болезненного астрала, "відбитки бруду на аурі"... Ничего, не расстраивайся, выражай себя как выражается, а это все придет с годами и опытом
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сила безсилля штовхає під ноги традиції,
лиця геть зморщені скиглять на вухо у траурі.
Чорним ганчір'ям, відбитками бруду на аурі, -
ти не заснеш...
скільки життів вже не спиться нам?
ДУЖЕ ГАРНО!!!МОГУТНЬО!!!!!
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00