Вершини гір розкинув синій простір,
Підніжжя їх далеко десь внизу.
Ми завітали у Карпати вгості,
Піднявшись на захмарну висоту.
Зелене покривало полонини
Зіткали кущики чорниць, брусниць.
«Ласуйте, гості, ягодами цими», -
Нам листя буків куцих шелестить.
Не можна надивитись на Ґорґани,
Літає погляд, загострився зір,
Не описати гідними словами
Красу долин та велич синіх гір.
Внизу, неначе змійка, в’ється річка,
Хатини дерев’яні, мов з казок,
Дорога пролягла, неначе стрічка,
Табун коней у вигляді крапок.
Чатують пильно вівчарі отари
На просторі Боржавських полонин.
Зелений килим, сонце, вітер, хмари
Їм замінили лагідність перин.
Ось збирачі чорниць проходять поруч,
Доріжками велосипедисти мчать,
Підйомник знизу тягнеться угору.
Гірські потоки звучно все шумлять.
Одна за одною ростуть смерічки
На території малих висот,
Камінням мчать гірські струмки до річки
І водоспад бурлить – краса з красот.
І дивлячись на це, душа радіє.
«Гуцулко, Ксеню!..» - заведе вона.
Карпати, подих ваш чарівно діє,
Ви для очей приємна дивина!
15.08.2011р.
