В круговороті прагнень і на хвилях мрії
В думок поривах й в водоспадах долі
В стрімкому злеті і в болючому падінні
Ми обростаєм масками поволі
Чому? Навіщо?
Бо, напевно, легше,
Не показавши болю чи страждання,
Розлуки відчаю чи повного провалу,
Чи нещасливого найбільшого кохання…
Сховатись від допитливого ока,
Від поглядів цікавих і нестерпних,
Вдягнути усмішку і ніби ненароком
Повірити собі, що ти відвертий
Повірити, що це не маска зовсім,
А ти, твоє життя і твоя сутність
І десь у глибині душі ти, може,
Відчуєш щирості присутність
Відчуєш хто ти, і за чим ховався
Відчуєш істинність бажань і мрій
І не сховаєш сам від себе (та й не треба)
І страх, і відчай й біль несправджених надій
Та що це я? До чого ці загадки?
Хтось скаже: ”Дивна, хто б казав!”
Одягну маску “Все в порядку!”
Й продовжу цей життєвий карнавал!
Обов'язково!!!
