Володимир Григоріченко
СТОЇТЬ НЕЗАЙМАНА КРИНИЦЯ
Стоїть незаймана криниця,
А поряд липа зацвіта
Ті їм обом уже й не сниться
Що хтось сюди ще завіта.
Не дзенькне стареє відерце
І геть осмуту не зведе,
Хоч не одне колись тут серце
Свою одраду в ній знайде.
Бува дівчина в ясних ружах
Прибіжить, і до води
« Ой порятуй ,бо щось не дужа
Розлуку в далеч відведи»
І тут криниця ,як ворожка,
Вже хлюпне мудрістю ураз
«Не сумуй,моя волошко
Тривог не буде і образ»
Стоїть незаймана криниця
А поряд липа зацвіта
І їй шепоче « Не журися!»
Можливо хтось ще завіта .
