Усе життя - неначе гра,
гра слів, понять і почуттів,
а також вчинків, і ідей
як та, що "талканув" Мойсей,
водивши свій народ в пустелі
де навколо пісок і скелі
і більш нічого, він чекав,
старий народ щоб виздихав
і дочекався, слав Богу,
обрали іншую дорогу
яка їх привела туди,
де повно їжі і води,
чи все ж нічого?
Щось не пригадаю
де пролягла дорога з раю
до пекла, де чорти і відьми
і всякі грішники, жиди,
а ще погляньте но сюди
і ви побачити кривого,
без ока, рук і голови,
на пів лежачого старого,
а тепер гляньте ось туди.
І дураки всі повелися -
поглянули, а там нема,
нема нічого тільки пустка
і безкінечная зима.
Там темрява і вічний сморід
від трупів, гнилі і гімна,
і від брехні, і від корови
яка зотліла там дотла.
А ще, там є така кімнатка
в якій сидять одні царі,
туди нікому не дістаться,
ніяк туди не підійти.
Там вічна варта-охорона,
із тисячі і двох чортів,
на ній висить знак "ЗАБОРОНА"
і знак цей не такий простий.
Вони не п'ють там, не гуляють,
їх там катують, кров з них п'ють
за те, що вони наробили,
за все їх там добряче б'ють.
І так весь час без перестану,
у них бо втоми то нема
і їм начхати на годину,
для них завджи трива зима...
ID:
295709
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.11.2011 21:52:26
© дата внесення змiн: 24.11.2011 23:27:20
автор: Fagotyst
Вкажіть причину вашої скарги
|
