О. Країна!
Рідна серцю, Україна.
Страдальниця Земля
Й народ твій - українці.
Де, знайти слова такі,
Щоб висказати все,що наболіло
Й не в силі втримати в собі.
Де ті слова,
Щоб зачепили й пройняли,
Щоб душу вивернули і показали
Ту сутність нашу, що творили
Своїми ж ми руками.
На кого, люди, грішимо
За те, що скрізь палає.
Вогонь життя людські зїдає
Лиш біль на серці осідає.
Усі віки ми прагнули війни.
Якщо не ми, то з нами воювали
В полон та рабство грали
Та дух скорити не змогли.
Чому ж, сьогодні, ми забули
Ту силу Духа, що здобули
За всі приходи часу цього.
Здалися самі ми то чого?
Війна іде...
Та переможця в ній нема.
Земля усе віддасть сповна
Свою ми чашу випємо додна.
Ту чашу горя і страждання.
Яка по щоту вже вона?
